Спогад з Євпаторії
Море стелиться чорним, важким оксамитом,небо чорне і хмарне тяжіє вгорі,тільки де-не-де, мов передсмертним останнім привітом,промовляє зоря до зорі
Невидимками крадуться чорні ворожії хвилі,тихо, тихо, мов хитрих злочинців гурти,і причаїли го...
Читать дальше