мамай - Популярные cтихи, рассказы и фанфики

Вздовж стежки корінь повзко славсь,
Конкретний, як жадання;гриміла збруя раз у разсама, без коливання
І найгінкіше із деревсахалось гілок власних
Угору тінь звело, як перст,хоч зовсім було ясно

Пильнуй всякчасно браму вуст,бо слух піщаний слів неситий
Кричить Мамай, стікає вус,брова ламається сердито…— Кривоязикі брехуни
Гонителі свого сумління
Ви пасерби, а не сини,мандрівні безтілесні тіні