Компенсації

Горить на вітрі жаромкалина край вікна,крізь ополонку в хмарах —блакитна глибинапросвічує, як очіу неньки на лиці.

Повітря аж струмкоче —прозорі пухирцівсе тіло обліпили,занурене в блакить.

Всі смутки відлетіли.

І необтяжно жить.

Легенько відштовхнешся —спливеш і хмар сягнеш,і все небесне плесоза мить

Проте одноманітно-блакитно —і пливтиу мандрах кругосвітніхобридне крізь

І надмір своєволі,безмежної плавби,тобі забракне долі земної і доби,як бракне зараз небаі світла у вікні,бо всі твоі потреби:земні, земні, земні…***