Орел могучий на вершку
Сидів і оком вдовж і вшир гонив,
Втім, схопився і по снігу
Крилом ударив і в лазур поплив.
Та груду снігу він крилом відбив,
І вниз вона по склоні
Котитись стала – час малий проплив,
І вниз ревла лавина дужче грому.
Так Котляревський у щасливий
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз.
Та був у нім завдаток сил багатий,
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.1873
