Котляревський

Орел могучий на вершку

Сидів і оком вдовж і вшир гонив,

Втім, схопився і по снігу

Крилом ударив і в лазур поплив.

Та груду снігу він крилом відбив,

І вниз вона по склоні

Котитись стала – час малий проплив,

І вниз ревла лавина дужче грому.

Так Котляревський у щасливий

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз.

Та був у нім завдаток сил багатий,

І огник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.1873