Дерева

Коли ви, як зелені волейболісти,

Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою,

Над містами і над країнами,

Я думаю, що ви збожеволіли,

І мені стає радісно, що ви не люди.

Коли ви снідаєте землею і

Ось уже скоро двадцять століть,

Я думаю,

О ви будете їсти,

Якщо раптом почнеться воднева війна?

І мені стає легше, тому що ви про це не думаєте.

Коли свою

Я називаю суцвіттям дерев

Вона простяга мені свої

І шумування земного вітру,

Бо найгарніше у світі

Дерева.1960