Хуторець

Я знову

Який же

Через кущі й соснові

Приводить знов у хуторець,

Що змалку марився мені?

Оті побілені

Народ гостинний заселя.

Козуля тут прийма з

Людські дарунки, мов теля.

Тут навіть хуторська Яга,

Що зранку сварку почала,

Для мене мила й дорога

В якім добрі немає зла?..

Студент

З обличчям, як натерта мідь,

Тут має дивовижний хист

Не так у вуха торохтіть.

Десь у науках

Живе кирпатий

Та є тут звуки, до

Мій слух і досі ще не звик.

Іду по вулиці, іду.

Скрегоче бляха між тинів

Це хуторяни у

Так відганяють кабанів.

І скрізь оте добро висить

Бідони, цебрики старі,

Щоб диких друзів

Не зловживала у дворі.

Тут над хатами

Дим розмальованих печей,

І так синіють небеса,

Що вам не відвести очей.

А уночі бряжчать тини

Курей шукає хитрий лис.

І дітям сняться дивні сни,

Що вже давно перевелись:

Остання відьма на мітлі,

Остання мавка поміж пнів

Для них невільний на

Вже навіть простір наших

Люблю тебе, мій хуторець

Жива душа оцих борів.

Як мало для людських

Таких лишилось хуторів!1969