У тієї
Хата на помості,
Із славного
Наїхали гості.
Один Семен Босий,
Другий Іван Голий,
Третій славний
Іван
З’їздили ми
І всю Україну,
А не бачили такої,
Як се Катерина».
Один каже:
Брате,
Якби я багатий,
То оддав би все
Оцій
За одну годину».
Другий каже:
Друже,
Якби я був дужий,
То оддав би я всю
За одну
Оцій Катерині».
Третій каже:
Діти,
Нема того в світі,
Чого б мені не
Для цієї
За одну годину».
Катерина
І третьому
Єсть у мене брат
У неволі вражій!
У Криму десь пропадає;
Хто його достане,
То той мені, запорожці,
Дружиною стане».
Разом повставали,
Коней посідлали,
Поїхали
Катриного брата.
Один
У Дніпровім гирлі,
Другого в
На кіл посадили.
Третій,
Іван Ярошенко,
Славний вдовиченко,
З лютої неволі,
Із Бахчисараю,
Брата визволяє.
Заскрипіли рано
У великій
Вставай, вставай,
Катерино,
Брата зустрічати».
Катерина
Та й
Це не брат мій, це мій милий,
Я тебе
Одурила!..» — І
Додолу
Головонька…
Ходім, брате,
З поганої хати».
Поїхали
Вітер доганяти.
Катерину
В полі поховали,
А славнії
В степу
Друга полонина 1848,
Косарал]
