1 min read
Слушать(AI)Я умру
Я умру.
Але вмерти не
Мої мрії-думки.
В них минуле
Білосніжні замки.
Не жалій.
Не сумуй… Літнім
Сонце душу пригорне мою.
Обернуся я в краплю прозорим
І забудеш про мрію свою.
Щастя — казка, щастя —
Не жалій.
Не сумуй… Моє тіло зникне,
Але праною влину я в тебе з диханням,
Коли мрія мрію в час смеркання кликне.12.
VI. 1917.
Владивосток
Семенко Михайль
Стихи Семенко Михайля. (31 декабря 1892 — 23 октября 1937) — украинский советский поэт, основоположник и теоретик украинского футуризма. Автор с
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Далекий гудок
Як плакала чайка під сонця Як гралось проміння на смілім І тоне повітря у просторі Заплутуєсь вітер у жовтім
Королі
І Паганіні і Схиліться до душі Бо почуття такі Бо почуття такі
Відблиски
З самого ранку з дня капали Переплакав день лише Заспокоївся кинув хникати і хлюпати Хусткою втирає очі й походжає по
Пожовклі зшитки
Скільки, скільки пожовклих зшитків, Скільки пожовклих мрій Дорогі, рівненькі рядочки —серця мого відбитки, Юнацькі благословіння Неіснуючій Сестрі