Скільки, скільки пожовклих зшитків,
Скільки пожовклих мрій!
Дорогі, рівненькі рядочки —серця мого відбитки,
Юнацькі благословіння Неіснуючій Сестрі.
З червоними краями, в цератових палітурках,
Вони містять душі гострий розвиток.
Ви, мої сторінки, серце моє — в
Перший і останній зшиток.***
