Вже ніч на дворі.
Не спить дитина.
Схилився батько над ліжком
І виявляє любов і ласку.— Послухай, — каже, — синочку, казку.
Так, значить, дід жив і, значить, баба.
Була в них, значить, ще й курка ряба.
І сіла, значить, вона в
І, так сказати, знесла яєчко.
Дід бив яєчко і баба била.
Ну баба, значить, теж не розбила.
А, так сказати, пробігла мишка…
І тут синочок схопився з ліжка:— Все значить, значить та так
Не треба казки!
Я хочу спати.
