Трагедія

Чує лицар серед бою,що смертельна рана в грудях,стиснув панцира міцніше,аби кров затамувати.

Бачить з вежі гарна дама,що поблід її коханий,що рукою стиснув груди, –носила до нього джуру.– Пане лицарю, вас просятьзалишити бій кривавийхоч на ту малу часину,поки рану перев’яжуть.

Є у нас м’які завоїі бальзам на рану гойний,там на вежі біла постільвже давно для вас

Любий джуро! щира дякатій, що шле тебе до мене,але я прийти не можуна запросини лагідні.

Якби я хоч на хвилинускинув сей залізний панцир,кров би ринулась потокомі життя мов порвала б.

Бо й такі бувають рани,що нема на них бальзаму,що нема на них завоїв,окрім панцира твердого».– Ох, мій пане, ся відповідьзранить серце ніжній дамі!

Може, має дама панцир,

Хай його міцніше стисне».

Кімполунг,