Ти сьогодні прийшов - гостем осіннім незванним,
із, на довгі роки, запізнілим каяттям.
Вологим насупленим ранком. Жовтнево-туманним.
Ти знову готовий поласувать моїм життям.
Красивий фінал. Еге ж? У сумних історій.
Залікував усе час, і солена морська вода.
Це не наша війна! А поділ чужих територій -
не твоя привілегія. А всього лиш твоя вина.
Ти сьогодні прийшов. І,немов-би, нічого не було.
Ні розстріляних фраз, ні пучини гіркої брехні.
Я пробачила - так.Але серце - воно не забуло
ту ціну, що платило за, тобою зачеркнуті, дні.
Чи тобі посміхнусь? Руки схрестивши в порозі...
Перед входом у душу я більш не даю змінне взуття.
Ми не раз перетнемось на довгій життєвій дорозі,
і не раз сколихнеш ті приспанні ... почуття.
Але тільки на мить.Я навчилася біль тамувати.
Твій осудливий погляд видержить мо́я броня.
Я давно перестала - повір - тебе чекати.
А ти сьогодні прийшов.Наче грім серед ясного дня.
Присвята Л.В.
