Вже так судилось на віку,
Так, мабуть, зроду повелося:
Ми чашу випили гірку,
Не все омріяне збулося.
У злиднях, наче в реп’яхах,
Жили в надіях та в роботі.
Нам обіцяли світлий шлях,
А ми ж і досі у болоті.
Скорботи й радощі земні
Усе змогли ми
Щоб не втопитись у брехні,
Нам треба правду боронити.
