1 мин
Слушать(AI)На роду написано
Вже так судилось на віку,
Так, мабуть, зроду повелося:
Ми чашу випили гірку,
Не все омріяне збулося.
У злиднях, наче в реп’яхах,
Жили в надіях та в роботі.
Нам обіцяли світлий шлях,
А ми ж і досі у болоті.
Скорботи й радощі земні
Усе змогли ми
Щоб не втопитись у брехні,
Нам треба правду боронити.
Сингаївський Микола
Стихи Сингаївського Миколы. Сингаевский Николай Фёдорович (укр. Сингаївський Микола Федорович; 12 ноября 1936 — 22 февраля 2013) — украинский по
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
На порозі вічності
Художнику і поету, побратимові Анатолію Луценку Давній звичай в серці молодому, Ідучи на зустріч, я беріг:– Чуєш, друже, мир твоєму дому
Здаля і зблизька
Здаля і зблизька дивляться І пильно стежать все таки за нами Не все на вірув нас беруть вони, Не завжди вдовольняються словами
Мрія і птиця
Далечінь відлунює громами, Та веселка вже цвіте над нами Ген лелеки, мов забули втому, Бавляться на лузі молодому
Глухівські дзвони
У Глухові у городіво всі дзвони дзвонять З народної А дзвонили ж –чулося і в небі, Голосом стрясались небеса
