1 min read
Слушать(AI)На роду написано
Вже так судилось на віку,
Так, мабуть, зроду повелося:
Ми чашу випили гірку,
Не все омріяне збулося.
У злиднях, наче в реп’яхах,
Жили в надіях та в роботі.
Нам обіцяли світлий шлях,
А ми ж і досі у болоті.
Скорботи й радощі земні
Усе змогли ми
Щоб не втопитись у брехні,
Нам треба правду боронити.
Сингаївський Микола
Стихи Сингаївського Миколы. Сингаевский Николай Фёдорович (укр. Сингаївський Микола Федорович; 12 ноября 1936 — 22 февраля 2013) — украинский по
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Ріка Геракліта
Наче звістка від осені, Впав листок на плече, А река Гераклітавсе тече і тече Та не ступиш ти вдругев ту осінь свою,
Чорнобривці
Чорнобривців насадила У моїм світанковім краю, Та й навчила веснянки Про квітучу надію свою
На порозі вічності
Художнику і поету, побратимові Анатолію Луценку Давній звичай в серці молодому, Ідучи на зустріч, я беріг:– Чуєш, друже, мир твоєму дому
Глухівські дзвони
У Глухові у городіво всі дзвони дзвонять З народної А дзвонили ж –чулося і в небі, Голосом стрясались небеса