Гра

Не переслідуй мене закапелками літ,

не шукай в мені слабкість - нам уже не до бою.

Полум'яний я вишлю, із мрії, привіт,

і ще трішки(як скажеш) пограюсь тобою.

Наче лань від мисливця - я втікаю.Пробач!

Ця захоплива гра уже вічність триває.

Я не твоя́ Перемога! Не твій виграний матч!

Як бажаєш,я, ще раз, тобою зіграю.

І напудрю обличчя, і зашторю всі вікна,

і провірю безпеку нічних володінь.

Пригублю щось терпке, стану знову привітна.

Відчую - в двох кроках - твою впевнену тінь.

Рівний подих, гарячий, прикипить до волосся,

розіллється по шиї, по спині, аж до ніг...

Що ж, напевне тобі неможливе вдалося -

не потрапив у душу.Але став на поріг.