Не переслідуй мене закапелками літ,
не шукай в мені слабкість - нам уже не до бою.
Полум'яний я вишлю, із мрії, привіт,
і ще трішки(як скажеш) пограюсь тобою.
Наче лань від мисливця - я втікаю.Пробач!
Ця захоплива гра уже вічність триває.
Я не твоя́ Перемога! Не твій виграний матч!
Як бажаєш,я, ще раз, тобою зіграю.
І напудрю обличчя, і зашторю всі вікна,
і провірю безпеку нічних володінь.
Пригублю щось терпке, стану знову привітна.
Відчую - в двох кроках - твою впевнену тінь.
Рівний подих, гарячий, прикипить до волосся,
розіллється по шиї, по спині, аж до ніг...
Що ж, напевне тобі неможливе вдалося -
не потрапив у душу.Але став на поріг.
