Данину юності
І більш писать не буду.
Тебе, розхристаний мій ямб,
Як дівчину, забуду.
У тих полях, де я співав,
Женці хліба посіють.
Дівчата ті, яких кохав,
Дітьми розбагатіють.
Гріхи, замолені давно,
Під старість не згадають.
Як біле молоде вино,
Я також переграю.
Лише сновиддя
Іноді
Про давнє і дзвінке!
Про те,
Що плаче і сміється
Коли у відблисках вночі,
Крізь сполохи, крізь громи,
З трофейним ямбом на
Ішов я в невідоме.1945,
Мор
