Красуня задумана
Золоті паруси нап’яла.
І сонце променем
Мене протяло, мов стріла.
Із прекрасним на серці болем,
Із осколком у серці
Я на кряж по камінню
Лісом іду багряним.
Заберусь на саму вершину,
Подивлюся — відомо куди!
Немов невгамовному сину.
Я серцю скажу: лети!
Крізь осінь оцю золотаву,
Через кряжів гірських
Лети у мою державу,
В молодий мій стомовний світ.
І спитається осінь: хто
По горах стрімких та
Пролітає, прострілений сонцем,
На моїх золотих парусах?
О вересня 1945 р.,
Балатон
