Думка

Тече вода в синє море,

Та не витікає;

Шука козак свою долю,

А долі немає.

Пішов козак світ за очі;

Грає синє море,

Грає серце козацькеє,

А думка

Куди ти йдеш, не спитавшись?

На кого

Батька, неньку старенькую,

Молоду дівчину?

На чужині не ті

Тяжко з ними жити!

Ні з ким буде поплакати,

Ні поговорити».

Сидить козак на тім

Грає синє море.

Думав, доля

Спіткалося горе.

А журавлі летять

Додому ключами.

Плаче козак — шляхи

Заросли тернами.[1838,

Петербург]