Тебе вкотре допили, як бутилку вина
Смакуючи довгих півтора року.
І те, що ти випитий - це твоя вина.
Не треба бути настільки солодким.
Від тебе п'яніли, розум втрачали
Тебе час від часу ставили в бар.
Ти цього не знаєш, тобі так казали,
Що ти кращий всіх, що ти Божий дар.
А коли вже закінчився вміст твого тіла
Тебе вкотре полиють брудною багнюкою.
Ти мене вже допила, ти цього хотіла
Аби я знов припадав страшною пилюкою.
