1 min read
Слушать(AI)Згортання
У царстві спокою вивершувався світі птичі голоси виблискують черлено.
Лелеки молоді, почавши свій політ,спалахують крильми і схлипують блаженно.
У промені життя струмує голос твій:— Вертайтеся назад, минулі дні і птахи!
Загострюється клин, зника у висотіі зваблює тебе пірнути в небо з даху.
Не важиться нога цю землю відштовхнуть,не важиться рука і крокви відпустити.
Хоч з обрію зліта стрілою гостра путь,і перед злетом кінь підняв важкі копита.
Сьогодні стиснувсь час пружиною в зерні,земля на корінцях міцніше запеклася,і квасолини струк так посміхнувсь мені,немовби розгадав всі таємниці часу.
І погляд повернувсь, загострений назад, —у глибині очей опуклились
І хочеш ти сказать: — Вже скоро
Та в горлі всі слова, мов стиснуті пружини.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Звертання до снігу
Ой, чистоти не вберегти,що мені очі Крізь подих снуйся і лети,крізь вушко голки, І білизна твоя яснавідтінює скорботу;бринить, бринить суха струна —чорнобиль чорноротий Віджив, засох і тільки звуккружляє, мов насіння,і проситься сте...
Вітчизни дим
Ще тягне звідти димом ятруватим,хоч ні багаття, ні вогню — Хоч ні кола, ані двора, ні хати, —глухе повітря, а земля Коріння пахощів іще не перетліло,у пам’яті ворушаться Та стіни снігу облупились біло,і черепичні падають
Про ніч
Страхи та химороди ночінад головою Чого ж вони від мене хочуть Коли я сам сиджу, як страх:сніг замість пташок у рукахі благувато все На всю стіну у мене втіха:ходи, малюй обличчя віхолабо ставай на повен зрісті сам себе приймай, ти ...
Надійні крила
Легкий, святковий, випадковий,він падав, йшов, переливавсь,і відбирав мені він мову,прозорячи густющий час Біля колодязя лункоговін стишував свій крок легкий,вдивлявся поглядом предовгиму свій відбиток хилиткий — Так ось чому мене носило...
