У царстві спокою вивершувався світі птичі голоси виблискують черлено.
Лелеки молоді, почавши свій політ,спалахують крильми і схлипують блаженно.
У промені життя струмує голос твій:— Вертайтеся назад, минулі дні і птахи!
Загострюється клин, зника у висотіі зваблює тебе пірнути в небо з даху.
Не важиться нога цю землю відштовхнуть,не важиться рука і крокви відпустити.
Хоч з обрію зліта стрілою гостра путь,і перед злетом кінь підняв важкі копита.
Сьогодні стиснувсь час пружиною в зерні,земля на корінцях міцніше запеклася,і квасолини струк так посміхнувсь мені,немовби розгадав всі таємниці часу.
І погляд повернувсь, загострений назад, —у глибині очей опуклились
І хочеш ти сказать: — Вже скоро
Та в горлі всі слова, мов стиснуті пружини.***
