Васильки у полі, васильки у полі,і у тебе, мила, васильки з-під вій,і гаї синіють ген на видноколі,і синіє щасті у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,і ось так же в полі будуть двоє йти,але нас не буде.
Може, ми квітками,може, васильками станем — я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,і хмарки летіти в невідомий час,і другий, далекий, сповнений привіту,з рідними очима порівняє нас.
