Як колись дівчат кохали!
А тримали як фасон!
Тільки зорі заблищали, вийде діва на балкон.
До балкона причалапа з мандоліною чувак,
Цілу ніч по струнах дряпа і співа, скажімо, так:— Скинь мантилью, ангел милый,
И явись, как яркий день.
Сквозь чугунные
Ножку дивную продень!
А тепер, коли навколо все пірне в глибокий сон,
Стильна діва радіолу витягає на
І до того гучно грає!
Аж гуде увесь район.
А внизу проходить Жора і гукає на ходу:— Приготуй бутилку,
Лора, завтра ввечері зайду!
