Золоті ворота
Асфальт в жагучих обіймах сонцяважко дихає, вгинається під ногами.
Дерева з обтятими віттями —каліки дерева.
Квіти, закуті в бетон,позбавлені пахощів квіти.
Люди, уярмлені Молохом,
Загнані в щільники люди.
Золоті Ворота шляху,обтятому з обох боків.
Заґратовані Золоті Воротана шляху, що веде в нікуди.
Увійдеш з одного боку —вийдеш в нікуди,
Увійдеш з другого боку —вийдеш в нікуди.
Хтось побудував Воротаз пелюстків Сонця.
Витікали з Воріт дороги — променідо всіх країв та народів.
Хтось перетяв дороги,перегриз хтось жили на руках Сонця.
Стоять заґратовані Золоті Воротана шляху, обтятому з обох боків,раною на тілі Матері,болем у моєму серці.
Золоті яблука котяться по рівчаках,вимитих кров’ю.
Золоті яблука без зернят.
Бо висохла криниця,
І поливаємо Яблуню кров’ю.
А кури несуть яйця без жовтків.
А ще кажуть, що скоро нестимуть виливки.
Бо висохла криниця,і напуваємо курей кров’ю.
А Півень клює золоті яблука,
Золоті яблука без зернят.
Клює і дивиться одним окомна золоті яблука,а другим — на Золоті Ворота.
Клює і кукурікає вовчим голосом.1970 рік
Другие работы автора
Покритка
Тарасе, батьку, підійми чоло Поглянь на свою милу Україну Немало зим і весен відгуло І пил покрив прабатьківську руїну
Моя повстане Україна
Моїм милим дівчатам, дбайливим помічницям, патріоткам, Корпус Під скрес Московської руїни, Під лицемірство
“Ми випрягли волів”
Ми випрягли волів, перевернули плуга, Сідлаємо коней та гостримо списи Відкинули жалі, згадали всі наруги, Прости нас,
