Асфальт в жагучих обіймах сонцяважко дихає, вгинається під ногами.
Дерева з обтятими віттями —каліки дерева.
Квіти, закуті в бетон,позбавлені пахощів квіти.
Люди, уярмлені Молохом,
Загнані в щільники люди.
Золоті Ворота шляху,обтятому з обох боків.
Заґратовані Золоті Воротана шляху, що веде в нікуди.
Увійдеш з одного боку —вийдеш в нікуди,
Увійдеш з другого боку —вийдеш в нікуди.
Хтось побудував Воротаз пелюстків Сонця.
Витікали з Воріт дороги — променідо всіх країв та народів.
Хтось перетяв дороги,перегриз хтось жили на руках Сонця.
Стоять заґратовані Золоті Воротана шляху, обтятому з обох боків,раною на тілі Матері,болем у моєму серці.
Золоті яблука котяться по рівчаках,вимитих кров’ю.
Золоті яблука без зернят.
Бо висохла криниця,
І поливаємо Яблуню кров’ю.
А кури несуть яйця без жовтків.
А ще кажуть, що скоро нестимуть виливки.
Бо висохла криниця,і напуваємо курей кров’ю.
А Півень клює золоті яблука,
Золоті яблука без зернят.
Клює і дивиться одним окомна золоті яблука,а другим — на Золоті Ворота.
Клює і кукурікає вовчим голосом.1970 рік
