Ой піду ж я в чисте поле,
Вкрите рожами надій.
Там розвіється на
Нерозлучний смуток мій.
Там розсію дрібні сльози,
Сльози-перли
І покошені
Слізоньками відживлю.
Оживуть шовкові трави,
Кожна квітка ожиє;
Щезне горенько лукаве,
Чорне горенько моє.
Ой піду ж я в чисте поле,
Вкрите рожами надій;
Там розвіється
Невимовний смуток
З
Х
Й,
З
У
В
І”