У замку обвалені
Та брухту тисячі тонн.
Хто килими тут
Між мармурових колон?
У мертвому замку
Ніхто не засвітить вогні.
Лиже Дунай
Ноги йому кам’яні.
На вході, роззявивши пащу,
Чатує карбований лев
Чекає давно
Дунайських своїх королев.
В саду королівськім
Ясний шелестить листопад.
У даль повернув
Коня степового Арпад.
Куди поведеш свої орди,
В який небувалий похід?
Я знаю, що витязь
З Дунаю не піде на схід!1945,
Будапешт
