1 мин
Слушать(AI)Два
Вони встають живими у
Смієшся ти, а я ридаю, друже”.
Як ти у них, ніхто, вкраїнська душе,
Так не сміявсь, не плакав у віках!
З того плачу котився небом жах,
Того сміху і пекло не
Їх два було, чиє ширяння — дуже,
Чиє крило — напруга і розмах.
Та рід й земля, що праведно-суворі,
Лиш одного взяли у вартові:
Нехай згучить в чужинному
Не мертві будьте, душі, а живі”,
Нам із-над круч рокоче,
Заповіте”,
Твоє “вставайте, кайдани порвіте!”.
Прага, 1938
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Дорошенко
Є Занадто панська — Польща З нею важко Гидке — московське: вірний твій холоп,
Сокіл
Сокіл літа високо, Сонцю і Остре соколе Дивиться просто в вічі
Юрій
У силі своїй — всепотужний Краса його — криці краса В десниці спис І смерть на вістрі спися
Просто Не йти праворуч
Просто Не йти Ані ліворуч — ні Хай лише вітер поруч,