1 мин
Слушать(AI)Співчуття
Дорога між дубів через містки з осики
За тиждень знову їх лаштують лісники.
І ряст поміж дубів, і гайвороння крики,
І хмари в озері, і шурхіт осоки.
Але чи бачиш пні?
Їх бачити повинно.
Перед війною тут були старі дуби.
Коли ж повісили між них дівча невинне
Засохли геть за дві чи три
Чи то зелений світ в людині бачить бога?
Чи співчуває нам і потайки втіша.
І, може, ясенам передалась тривога,
Якою сповнена моя сумна душа.
І, може, лиш тому в оці гіркі
Іще ворушаться мої живі вуста.
Що за колючкою красуються ялини,
З яких щоранку сонце вироста.
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Зелена ліра
Ні, не людину і не До мене привела весна: Під вишкою стояла ліра Погнута, здвоєна сосна
Ангел
Чоловіки у зеківських В вечірнє небо дивляться гуртом: Під місяцем, посеред хмар кошлатих, Кільце з’явилось
Наколдовочки
У меня сегодня по графику грусть - Аргумент в пользу осени пусть Карандаш тепла подточила И вокруг Него им водила
Українське небо
Над Україною небо, коване в кузні громів, Бурями переоране, мов штормовий океан Вдень і вночі снуються пасма їдких димів, І на козацькі плавні падає чорний туман