Він змушений йти,
Бо міста непривітні,
І гранули снігу та гранули сліз
Летять з піднебесся в прочинені вікна.
Він мусить іти.
Серед книг та валіз -
Потерта світлина. Усміхнена пані,
І сонце, і море, і юні серця.
Тепер він згадає забуте кохання,
І вперто ітиме вперед.
До кінця.
*За мотивами пісень "Мушу йти" та "Гранули" гурту "ТНМК".
