1 min read
Слушать(AI)Миттєкрай
У венах кров застигла наче в дроті мідьі мармуровим світлом лиця оповитізавмерлі навіки по різні боки митісебе знайшовши врешт у всесвіті
Не міст брукований а невагома митькраї миттєвості єднає і у світінемає сил її утримать а графіттіслідів і досі неословлених
То ми закам’янівши брилами корундузійшлись думками біля урвища секундищоб дослідити мозку широчінь на
В лабораторіях майстернях та молельняхз’єднались вічності гармонія пекельнаі часу нашого божественний бедлам.
Кацай Олексій
Кацай Олексій Опанасович (нар. 7 червня 1954 р.) — український поет, прозаїк. Пише українською та російською мовами. Член Національної Спілки п
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Квітка
Хоч всеньку ніч краплинки зорепадушукай, та їх не знайдеш ти ніде,бо тільки-но зоря на землю пада,вона відразу квіткою стає Горить її проміння — не згорає,згущавившись у теплі пелюстки,і пахощі чужого небокраюусе живе бентежать навкруги ...
Закоханий робот
Стрімкий наш часвигадливий на долі —у хащахзфантазованих історійзакоханогоробота я стрівщо награвав прадавніх зорь мотивдля дівчини з Північної Корониолюднившизвучання електронівозвучившилюбові кожну митьі слухав я у неземній місцинівесь нерухомий...
“Крізь бурштинове мливо”
Крізь бурштинове мливоароматних обріївсяють і зорь прожектори й ліхтарики атомівмерехтять з лоскотливих порожнечнавіки липневого медвяного небасвітло якого речовиною прозоро згуслоі ось повільною цівкою з губ тремтливихцебенять слова невідоміі спа...
Вітер яблуковий
Вітер яблука з гілля зриває,наче зрива Одначе йому не щастить ніякприпинити рух,щоб досхочу,до знемоги їх наїстись Він, Єви зачіску розпатлавши,розпачливо щось кричить,втиха і зника,яблук пахощами