Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.
I don't know if I ever get to see you.
And maybe it's not only about this.
The main thing is to know that someone hears me
From far away, like thirst, like sudden bliss.
I can't imagine being happy with you,
My way of knowing you is echo while
I think of you. I see the light within you
My soul is calm and warm in this exile.
© Lina Kostenko
© translated into English by Maryna Tchianova
