Червоніють грона горобини,
Я згадала юні ті літа.
Моє серце так забилось вперше,
Покохала хлопця - скрипаля.
Я кохання перше не забуду,
Пам'ятати буду все життя.
Покохати вдруге важко знову,
Бо це світле й щире почуття.
Червоніють грона горобини,
Дозріває золота пора,
А в подвір'ї голосно щебече,
Наша мила й рідна дітвора.
Діти є в родині - це чудово,
Здорово живе ця дітвора,
Щоб могла я повернуть дитинство,
То на мить щасливою була б.
Діти наші - милі, прехороші,
Не спішіть дорослішать в душі!
Важко дуже жити нам, дорослим,
Бо Несем тягар важкий в житті...
Червоніють грона горобини,
Дозріває золота пора.
Та чомусь згадала я сьогодні,
Гарного й милого скрипаля.
