Віють вітри віють буйні

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться.

О, як моє болить серце,

А сльози не ллються.

Трачу літа в лютім

І кінця не бачу,

Тілько тоді і полегша,

Як нишком поплачу.

Не поправлять сльози щастя,

Серцю легше буде,

Хто щасливим був часочок,

По смерть не забуде…

Єсть же люди, що і

Завидують долі.

Чи щаслива ти билинка,

Що росте на полі?

Що на полі, що на пісках,

Без роси на сонці?

Тяжко жити без

І в своїй сторонці! (2)