Літо бабине, бабине
Серце чує осінні
Хтось заплутав зажурені вітив павутиння нитки золоті.
Листя слухає вітру зітханняі згортає свої прапори.
На покірну красу умираннясонце дивиться сумно
В’януть, в’януть вуста
Але радість і в осені є!
В золоте павутиння любовіти заплутала серце моє.1956
