Пахучий пил невпинно осіда,
Фарбує все у матові півтони,
І голоси людські — як
Того, про що розказує вода.
Черги спокійно кожен дожида,
Я сам у маренні якомусь тоне,
І тільки жарт
Місток до дійсності перекида.
Діждались нового!
Жита, сказати,
Як у людей… Подумати: коли
Іще на горе довелось чекати!
Ну, та минуло.
А тепер од
До хати розлива всесильний
Міцні та живодайні аромати.1929
