Не журюсь я, а не
Часом до півночі,
Усе світять ті
Твої чорні очі.
Мов говорять
Хоч, небоже, раю?
Він у мене тут, у серці”.
А серця немає,
Й не було його ніколи,
Тільки шматок
Нащо ж хороше і
Так ти розцвілася?
Не журюсь я, а не
Часом і до світа,
Усе думка побиває,
Як би ж так прожити,
Щоб ніколи такі
Серця не
Квітень-вересень 1846]