Хутко осінь хутко
Мов сумно-жовтий
Обсипле темну цю
Де вперш бажанням
Як вперше
Прийшов за нею.
Чому так пізно ти
Може запитуєш у
Але тепла уже
І слабне промінь
Я не забуду перший
Що душі наші
Незримим ланцюгом
Тепер я владар всіх
У серці
Серце став.13.
II. 1916.
Владивосток
