1 мин
Слушать(AI)Калюжа на кризі
Калюжо з кригою на дні,
З малим окрайцем неба!
Авжеж не
Та
Так легко біля тебе.
Щось рідне є в твоїй душі,
В оцих рухливих колах
Чи вмерзлі в кригу комиші,
Чи тіні кленів голих;
Чи сонні риб’ячі
Десь
Озерце миле!
Чимось
Скидаєшся на око.
У занебесний край здаля,
З–за ґрат в’язничних наче,
Тобою дивиться Земля,
Тобою, грішна, плаче.
Хоч ти іще не течія,
Та я вже маю весла,
Бо ти —поезія моя,
Що тільки нині скресла.
Відлига це, чи то
У повній силі й моці?..
А крига проступає з дна,
Немов більмо на оці.
Руденко Микола
Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Голос трав
Після стін, котрі пам’ять обтяжують, Гніт пекельний, що здавлює дух, Скільки ніжності в мене до тебе, будяче, І до тебе, вульгарний лопух
Історія
Вставали, мужні і прямі, Сини віків, сини планети Щоб не конати у ярмі, Ішли на списи й кулемети
“Коли осінь зірваний листок”
Коли осінь зірваний Закружля на золотім крилі, Пам’ять, висвіти якийсь На моїй знедоленій землі
Найвірніша дружина
Перед могильним гнітом самоти, Який на душу давить неугавно, Вже й ти зробилася чужою —ти, Що найріднішою була недавно