Схрестилися над нами два
Спустилася імла
Владає сила невідома і
І місяць вже тому як ми чужі.
Самотний знову я.
Сумний навіки.
Без шляху.
Без мети.
Розавить десь авто.
Я ніби гімназист благаю серцю
І плачу, як раніш, що не зустрівсь ніхто.5.
II. 1917.
Владивосток
