Чи бачив хто, як сліпнуть
І серце розпадається, надвоє розколене?
І коли вирисується воно зі стуми
Це ж жах, коли побачить, що воно — оголене.
Чи чув хто, як мріють
Про життя вічне, ранком, як червоніє схід?
Над гатором безшумлять крилаті
І над душею — привиди страхіть.
Заспокоює електрика
Так ясно забутись,довірившить електричному богові.
Більше галасів, стуку,більше гаму, дзвону, крику
Дайте людей сюди, дайте реву, стогону, реготу,дайте ворога!..28.
II. 1917.
Владивосток
