Із солдатського зошита

Сержант ще не бачив такого із див:

Всі десять зарядів я вище всадив.

Мішені стояли, осяяні днем,

Так ясно і прямо навпроти.

Та тільки не слухались руки мене,

Хоч знав я — підводжу роту.

Мінився в лиці вже і падав з

Комбат мій, а я був сталим!

Я точно стріляв!

Та не в контур бійця,

А в тих, що над ним постали.