1 мин
Слушать(AI)Мої мемуари
Коли я зістарюсь,то напишу мемуарипро височину майбуття,в якому я плив повсякденновсупереч хвилямпохмурого часуморя століть.
Про те майбуття,що повсякчасвиносить сотні наругвід теперішнього, але ліпитьз байдужих молекул хвилинприйдешнього сяючу брилу і тягартисячів буденних думоктягне уверх.
Незалюдненийострове Майбутнє,ти став притулкомдля прибульців і для втікачів!
На твоїх стрімких берегахми будували палацзо зухвало синього небаі довго вчилисьдихати разом вітром зірок.
І не було вороттяв країни-для-сліпців,в поселення-для-безмовних,в заповідники застиглих часів.
Коли я зістарюсь, то, мабуть,створю мемуариз віршів та мелодій, алечи зістарюсь я?..
Народився я в майбутті.
Кацай Олексій
Кацай Олексій Опанасович (нар. 7 червня 1954 р.) — український поет, прозаїк. Пише українською та російською мовами. Член Національної Спілки п
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Втеча
Світло розбилось на скалки і в кришталевому смерку безладдяледве в очах палахкоче смуток вечірнім багаттямварево чорних сузір’їв ллє порожнеча венована керамічні обличчя ворога і Відлюдкувате каміння викресливши з небокраюз прихистку хмар пур...
Відкриття пам’ятника
Вдосвітку змовкнуть труби органи й гітаривинайдуть раптом кола свої квадратуриі захворівши відчаєм архітектуритиша застигне темним гранітом нової Під покривалом давніх часів заховавшисьвипнуться очі наче вузли на піднесених лицяхболю чекаючи ...
Я жив як усі
Я жив як усі і багном сьогодення не гребаврослинно по вуха захряснувши в ньому бо знав щодерева вростають корінням у землю та гіллям у небой дороги понука гостріш відчувається в Я жив як усі у блюзнірство традицій по рота улізшиі спостерігав ...
Дорога
На відстань невситеннукрізь безлад перелогуміж мною і землеюутиснулась А в темряві обабічяк закоцюблі муримиттєвості зліпилисьу років І щоби не синицюа журавля спійматине впоперек потрібноа вздовж її Щоб десь в опівніч впастидрімаюч...
