Коли я зістарюсь,то напишу мемуарипро височину майбуття,в якому я плив повсякденновсупереч хвилямпохмурого часуморя століть.
Про те майбуття,що повсякчасвиносить сотні наругвід теперішнього, але ліпитьз байдужих молекул хвилинприйдешнього сяючу брилу і тягартисячів буденних думоктягне уверх.
Незалюдненийострове Майбутнє,ти став притулкомдля прибульців і для втікачів!
На твоїх стрімких берегахми будували палацзо зухвало синього небаі довго вчилисьдихати разом вітром зірок.
І не було вороттяв країни-для-сліпців,в поселення-для-безмовних,в заповідники застиглих часів.
Коли я зістарюсь, то, мабуть,створю мемуариз віршів та мелодій, алечи зістарюсь я?..
Народився я в майбутті.
