1 мин
Слушать(AI)Уривок
Боюсь згасити світло лампи,бо може стати ще страшніш,і ніч, розкладена на ямби,у серце вбилась, наче ніж.
Ніяк заснути!
Кличуть півні,годинник б’є, і місяць лине.
Мій сон, мій голос неспокійнийв моїй трагічній Батьківщині.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Пісня про ізгоя
Чи ви знаєте пісню вигнанчу,чи ви чули коли вже її Наболілу, бунтарську й підданчу,що в ній туга, розпука і їдь Ох, зворушення в серці заплаче,не дає говорити мені Чи ви знаєте думи бурлачі,з криком болю замовклим на дні
Весілля
Почалось так: упився явід перших власних строф похмілля Був тільки місяць дружбоюна мому з піснею весіллі Як сталось те, як задзвеніло,сказать не вмів оцього вам би,коли б так серце не горіло Так народились перші ямби
Князь
Ще гори куряться від снігу,сім стріл неначе сім пісень,і юнака вітає деньокриленим найменням: Ігор Горять скрипки в весільній брамі,на ній стобарвний прапор дня Іду в захопленні й нестямі,весни розспіваної князь
Барвінкова щирість
Кохай мене звичайно й просто,так, як кохають всі дівчата Коли проходиш білим мостом,зоря в твоє волосся вп’ята Так палко вміють цілуватилиш ті, що перший раз цілують В тремтінні слів твоїх крилатихя барвінкову щирість чую
