Моя любов

Вона так гарна, сяє

Святою, чистою красою,

І на лиці яріє

Любові, щирості, спокою.

Вона так гарна, а

Так нещаслива, стільки

Знесла, що квилить лихо

В її кождіській пісні стиха.

Її пізнавши, чи ж я

Не полюбить її сердечно,

Не відректися власних втіх,

Щоб їй віддатись доконечно?

А полюбивши, чи ж би

Я божую її

Згубити з серця, мимо

Терпінь і горя аж до гробу?

І чи ж перечить ся

Тій другій а святій

До всіх, що ллють свій піт і кров,

До всіх, котрих гнетуть окови?

Ні, хто не любить всіх братів,

Як сонце боже, всіх зарівно,

Той щиро полюбить не

Тебе, коханая Вкраїно!27 іюня 1880