5 «Великеє місто Будинки високі»
Великеє місто.
Будинки високі,
Людей тих – без ліку!
Веселую чутно музику.
Розходяться людськії лави широкі,
Скрізь видно ту юрбу велику.
І все чужина! ох, біда
У місті широкім!
Себе ночувать одиноким!
І добре, хто має к багаттю
Склонитися слухом і оком.
То ж добрії люди мене
В далекій країні,
Там друга в прихильній
Знайшла я.
І моря красу
Не раз ми при тихій годині.
На тихому небі заблиснули зорі,
Огні
У місті.
Ми тихо стояли,
Дивились, як ясно на темному
Незлічені світла сіяли.
В широкім просторі губилося око,
А думка питала,
Де щастя шукать вона мала,
Любові й надії – у небі високо?
Чи в морі спокою б шукала?
Ні, думко! даремне в світовім
Притулку шукати,
В безодню дарма поринати;
Любов і надія не в зорях, не в морі,
Між людьми поради питати!
Шукай, може, душу там знайдеш де
І розум величний;
Де правди не згас промінь пишний,
Там треба шукати любові та миру.
Спокій же знайдеш колись вічний.
Леся Українка
Другие работы автора
Розбита чарка
На весіллі бринять чарочки, Хай здорові живуть молодята Хай живуть, як в гніздечку пташки, Хай кохаються, мов голуб’ята
Сафо
Над хвилями моря, на скелі, Хороша дівчина сидить, В лавровім вінку вона сяє, Співецькую ліру держить
Веселий пан
Далебі не стане мочі, –подуріли мужики Лізуть в очі поторочі,пащекують про Чи дадуть мені ті хами хоч годину чисту Гей, підіте приведіте музику троїсту
«Уста говорять «він навіки згинув!»
Уста говорять: «він навіки А серце каже: «ні, він не Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,