Біля нього іржавіють стріли,
Що упали в некошений лан.
Біля нього жили і
Покоління полтавських селян.
Біля нього земля перерита:
Ті що впали, — такі молоді!..
І шипіли
У його прохолодній воді.
Біля нього шукатиме
Невідомого віку
А поки що поволі
Під дубком вікове джерело.
У деревах поменшало соку
Корінь висушить спека лиха.
Кажуть, що від недоброго
Кров глибинна пересиха.
Тільки бачу оту блискавицю,
Що небавом сюди
І оновить дідівську
Гляньте в небо: вона гряде!
