Передчуття весни

Проходить оподаль суцільність вербова,і снігу яскравість на чорній

І котяться яблука вниз по щоці —їх круглість червона горить в кулаці.

Синиць на воринні!

Нема їм числа —перечина кожна пірцем

Скрипіння нізвідки товсте, наче повсть,послалось до лісу, де мешкає

Морозяні персні кітькочуть зі стріх,і далі — по борознах білих дорігвода біжить чиста,стружеться вогонь,і пісні намистолунає: — Ого!..

Лось вийде, лось глянеу невідь кудись,де зблиски весняніуже зайнялись.

Ламаючи важко улежаний сніг,до сну повертатиме лось в оборіг.

І, вирвавши з ніздрів гамовне кільце,за ним поспішатиме

От і все…***