До рими байдуже мені
Ні, не вона хвилює вічно.
Хвилює дух, що у
Живе могутньо, вулканічне.
Він сам не відає,
Прийшов сюди. де стогнуть люди,
Де у пекельному
Його на хрест пошлють Іуди.
Той пломінь щирий не
В брошурі чи газетній гранці
Знаходити його
У сонячнім протуберанці.
Якщо пробився вільний
Розковано, могутньо, зримо,
То навіть вишуканий
Не стане вимагати рими.
Ні, не до віршів поспіша
Вогню шукає молодь
Мовчи, коли мовчить душа.
А рима
Справа особиста.
