2 мин
Слушать

Гімн-прокламація

Благословенний піт,

Благословенний труд,

Благословенна

Трудівника.

В поті чола здобуваємо хліб,

Надії його не дадуть.

Ти до праці прилипла,

Як той поліп,

Роботяща людино,

Ти працювати привикла.

Хто не працює – той осліп,

Бо праця – добро єдине.

Хто не працює – хай гине.

Товаришу мій, селянине,

До твого серця – про спільну працю

Я, співець України,

Складаю оцю прокламацію.

Я – твій найближчий друг,

Що дбає про спільне добро,

Хоч у тебе знаряддям коса і плуг,

А в мене – папір і перо.

А третій між нами – брат-робітник,

Що змалку до молота звик,

Своїми руками в крицю б’є

І плуг, і перо він кує.

В поті чола здобуваємо хліб.

Як тільки злізе останній сніг,

Висушить сонце болото,

Виходь, селянине, на свій переліг,

Виходь на роботу.

Цупко обіруч тримайся чепіг,

Не шкодуй ні рук, ані ніг,

Ні м’язів, ні поту.

Ори!

Сій!

Жито, ячмінь і

І жди благодаті-дощу згори,

Повен

На врожай, на сторицю.

Благословенний плуг і

І вчасна на полі роса,

Що зернистий вирощують сніп,

Благословенний труд,

Благословенний піт.

В поті лиця здобувається хліб.

Вставай до сходу сонця,

Виходь надвір

Дивися, як бліде вогонь сузір,

Погоду вгадуй і мір,

Дивися, кільчиться,

Посіяне зерно.

І вір

Уродить воно

Не тільки твоїй рідні,

Не тільки твоїй сім’ї,

Не тільки для твого дому,

А більше нікому

Ні.

Плід матері землі

Зусиль і твоїх і моїх

Для тебе,для мене,для всіх.

Хай хвилюється колосом лан

Ти доглядач, робітник того лану,

Ти сторож його, а не пан

Ми покінчили з панами.

Ти зерен не кільчив,

А сонце і дощ.

Не ти зогрівав його,

Праця – тільки твого.

Хай не зменшається

Могутнього плеча,

Щоб доля на поле твоє не

Вогню і меча.

Доглядай добра землі.

Ти вартовий, ти не пан.

Хай зникне з голови

Той власницький дурман.

Хто має більше, як треба,

Той, певне, грабіжник.

Хто хліба голодним не дасть

Той братовбивця.

Дивися, мій брате,

Щоб ти біля поля і

Зі спільнох стежки не збився.

Дрога єдина, дорога

У селянина і робітника:

Кривдників-трутнів між нами нема,

Бо в кожного з нас роботяща рука.

Праця, любов і знання

Одвіку трійця свята.

А наша спільна мета

Праці всесвітнє єднання.

Не вічний розклад,

Не розбрат,

Не ворожнеча і не війна.

Наша мета – не та.

Наша мета свята,

Прославлена здавна,

Світла і славна

Спільне

Праці, любові і знання.

Будь не рабом,

Громадянином будь.

Слухай,

Слово моєї

І руку свою

Співцеві-робітникові.

Благословенний піт,

Благословенний труд.

Благословенна

Робітника.

Хай буде наша трійця свята:

Праця, любов і знання.

Їхнє єднання – наша мета.1920.

З

И

Ш

Ь”,

Й

Р

0
0
61
Подарок

Дмитро Загул

Стихи Дмитро Загула. (укр. Дмитро Юрійович Загул; 1890—1944) — украинский поэт, переводчик. Автор стихов: Прийшов, як звір із нор пустелі, Очі з…

Другие работы автора

Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий

Сегодня читают

До головокруженья душно
Цветок поражения
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.